Неустойка за затримання страхової виплати

Одразу зазначимо, що неустойку можна отримати додатково до сплати страховиком суми боргу з урахуванням індексу інфляції та суми річних, про які йшла мова у нашій публікації "Прострочення виплати страхового відшкодування".

Тепер докладніше про стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення страхової виплати/страхового відшкодування.

Статтею 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Так само, статтею 992 Цивільного кодексу встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

У випадках, пов’язаних із простроченням страховиком строків виплати страхового відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ), слід керуватися статтею 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Цією статтею встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (чи МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Отже, для договорів ОСЦПВ розмір неустойки визначається Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Щодо договорів, які стосуються добровільного виду страхування, необхідно враховувати таке.

Відповідно до законодавства договором страхування має бути визначено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору страхування.

Якщо ж у договорі страхування конкретної відповідальності страховика за прострочення страхової виплати/страхового відшкодування не встановлено, тоді доцільно перевірити її наявність у Правилах страхування відповідно до яких укладено цей договір страхування.

За відсутності – слід керуватися приписами Закону України «Про захист прав споживачів». Але! Тільки за умови, якщо при цьому Ви виступаєте в якості споживача фінансової послуги (послуги у сфері страхування) і договір страхування укладено як із споживачем фінансових послуг.

Споживачем фінансової послуги є фізична особа, яка отримує фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов’язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю.

Частиною другої статті 3 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що відносини, що виникають у зв’язку із захистом прав споживачів фінансових послуг, регулюються законодавством про захист прав споживачів з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

У спеціальному законодавстві, що регулює відносини у сфері страхування, наприклад, законах України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування» відсутні норми, що визначають конкретний розмір відповідальності за невиконання/неналежне виконання умов договору щодо сплати страхової виплати/страхового відшкодування у визначений договором або законом строк.

Отже, якщо відповідальність страховика за невиконання грошового зобов’язання (сплати страхової виплати/страхового відшкодування) у договорі страхування не визначена, тоді слід керуватися приписами частини п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно із цією нормою, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) надання послуги згідно із договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості послуги, якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість послуги не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Для вирішення питання, пов’язаного із вимогами до страховика про стягнення неустойки, споживачу необхідно мати підтверджуючі документи щодо пропущення страховиком строків для страхової виплати/страхового відшкодування, серед яких: підтвердження про факт подання та дату подання заяви про страхове відшкодування, страхову виплату, про перелік поданих документів страховику та його запитів про подання додаткових документів, про зміст відповіді страховика та дату таких відповідей тощо.

У питанні визначення граничного строку для здійснення страховиком страхової виплати, страхового відшкодування слід враховувати наступні приписи законодавства.

Статтею 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховик при настанні страхового випадку зобов’язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

За відсутності цього строку у договорі страхування слід керуватися відповідними правилами страхування, в яких визначається строк прийняття рішення страховиком про здійснення або про відмову у здійсненні страхових виплат.

Для договорів ОСЦПВ строк для виплати страхового відшкодування визначається частиною другою статті 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як бачимо, законодавством споживачу забезпечується достатні механізму із захисту своїх прав у разі порушення страховиком строків виконання зобов’язань за договором страхування.

У разі порушення - вимагати та отримати від страховика (добровільно чи у судовому порядку) сплату неустойки, суми боргу з урахуванням індексу інфляції та суми річних.

Але пам’ятаємо, що в будь-якому випадку, належне виконання умов договору кожною із сторін, сприяє побудові цивілізованих відносин та довіри між усіма учасниками ринку послуг у сфері страхування.