Підстави для відмови у страховому відшкодування по “автоцивільці"

У питаннях щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ("автоцивілка"), насамперед, слід керуватися Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі – Закон).

У цій публікації висвітлимо питання коли страховик чи Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) може не здійснювати страхове відшкодування.

Законом  визначено як вичерпний перелік випадків, коли шкода не відшкодовується, так і вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим видом страхування.

Відповідно до Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує (стаття 32 Закону):

  • шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;
  • шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
  • шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6статті 7 Закону України "Про страхування" (тобто, які є застрахованими за обов’язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті);
  • шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
  • шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;
  • шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;
  • шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу;
  • шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;
  • шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою;
  • шкоду, заподіяну життю та здоров’ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

        Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є (стаття 37 Закону):

  • навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
  • вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41цього Закону);
  • невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;
  • неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 36 Закону страховик (МТСБУ) зобов’язаний у разі невизнання майнових вимог заявника як із підстав, визначених статтею 32, так і статтею 37 Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Тобто, у рішенні мають бути вказані обґрунтування (мотиви) відмови.

Письмове повідомлення про прийняте рішення страховик (МТСБУ) має надіслати заявнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Зверніть увагу, що вимоги до заяви про страхове відшкодування та документів, що мають додаватися до неї, визначені статтею 35 Закону.

Також Законом (стаття 33-1) встановлено зобов’язання для:

  • страхувальника,
  • іншої особи, відповідальність якої застрахована,
  • водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди,
  • особам, які мають право на отримання відшкодування (потерпілий)

сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Перелік дій, що мають бути здійсненні цими особами, є визначеним, а саме:

  • надати для огляду належний їй транспортний засіб та інше пошкоджене майно;
  • повідомити страховика (МТСБУ) про всі відомі обставини;
  • надати для огляду та копіювання наявні у особи документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди (протягом 7 робочих днів з дня отримання особою відповідної інформації або документа).

Якщо вказані особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Отже, приміром, обумовлення страховиком здійснення виплати страхового відшкодування поданням особами, які мають право на її отримання, певних документів, які стосуються винуватця ДТП та які не передбачені статтею 35 Закону, не може розглядатися як таке, що ґрунтується на приписах Закону.